Професія моєї мами - менеджер

Загальна характеристика професії

Менеджер - висококваліфікований спеціаліст з організації управління і одна з найбільш популярних професій на сьогоднішній день. Це професіонал найвищої кваліфікації в сфері уп­равління економікою, що відмінно роз­бирається в правових і господарських справах, здатний знаходити стра­тегічно точні управлінські рішення в найскладніших обставинах. Але головне - менеджер повинен уміти так керувати людьми, щоб вони захотіли і змогли повністю розкрити свій можливий потенціал.

Управління починається з малого - уміння усвідомити свою мету, ро­зуміти і адекватно оцінювати себе та інших людей, правильно розподіляти свій час, своєчасно і оптимально приймати рішення, активно діяти, знімати стреси та ін. Людей, які здійснюють функції управління у рин­ковій системі відношень, називають менеджерами.
Не володіючи власністю, маючи знання в широкому діапазоні галузі, включаючи економіку, бізнес, соціаль­ну психологію, менеджери володіють реальною владою з управління вироб­ництвом. Вони здійснюють управління господарством ринкового типу.

На початку становлення індустрі­ального суспільства менеджери здійс­нювали управління об'єктами влас­ності в інтересах їх власників. З роз­витком виробництва і професіо­налізації кадрів управлінська діяль­ність стає самостійною функцією. Во­на набуває атрибутів первинності і відносно до власника. Свого апогею розвиток менеджменту та підняття ролі менеджера досягло в умовах рин­кової економіки, де менеджер набув самостійності і незалежності від влас­ника капіталу.

В поняття "вітчизняний менеджер" вкладають різний зміст. Найчастіше під ним розуміють особливий тип ефективного управлінця в нових еко­номічних умовах господарювання або управлінця, на якого покладено права і відповідальність за рішення організа­ційних і фінансових проблем.

Управлінська діяльність менеджера може розглядатися як самостійна діяльність, яка включає в себе цілесп­рямований вплив на людей, щоб вони працювали для досягнення цілей ор­ганізації. Вона включає чотири основні взаємопов'язані функції: планування, організація, мотивація і контроль. Ці функції об'єднуються такими процеса­ми, як комунікація (спілкування, обмін інформацією) і прийняття рішення.

Планування опирається на мету організації і на те, що треба робити, щоб ця мета була досягнута.

• Менеджер повинен вирішити три основні питання:
• де ми знаходимося сьогодні (оцінка реальних можливостей з урахуванням зовнішніх і внут­рішніх чинників);
• куди ми хочемо рухатися;
• як ми збираємося це робити.

Організаторська функція менеджера полягає у створенні певної організаційної структури. Роботу в організаторських структурах виконують люди. Тому другим важливим аспектом організаторської функції є визначення того, хто має виконувати конкретну роботу.

Очевидно, що гарно зіставлені пла­ни і найдосконаліша організаційна структура не матимуть ніякого сенсу, якщо люди не захочуть виконувати необхідну роботу.

Мотиваційна функція менеджера і полягає в тому, щоб люди виконували необхідну роботу відповідно з делегованими їм правами і обов'язками згідно з планом. Створення позитивної мотивації - найважливіше завдання сучасного менеджера.

Тісно пов'язана з плануванням функція контролю. Менеджер повинен встановити:

• стандарт - точне визначення цілей, які повинні бути досягнуті і в конкретний строк;
• виміряти те, що досягнуто і порівняти з тим, що очікувалося;
• дії, які здійснюються для корекції наявних відхилень.

Всі перелічені функції менеджера потребують обміну інформацією і прийняття рішень. Обмін інформацією в організації проходить по каналах формальних і неформальних структур. Значною частиною інформації люди обмінюються у спілкуванні, яке є ко­мунікативним процесом.

Прийняття рішень менеджером - це в основному інтелектуальна праця. За одиницю часу він іноді створює значно більшу вартість, ніж фізична праця.

Прийняття рішення менеджером - це вибір того, як і що планувати, організовувати, мотивувати і контролювати. Саме це складає основний зміст діяльності менеджера.

Головна мета роботи менеджера полягає у забезпеченні виконання роботи конкретними людьми, перетворення ресурсів у вигляді матеріалів, технологій, інформації у бажаний прибуток, що отримає фірма.

• Для успішного виконання своїх обов'язків менеджеру необхідні знання:
• постанов і розпоряджень;
• законодавчих актів, що стосуються підприємницької діяльності та організації бізнесу;
• порядку розробок бізнес-планів, перспективних та поточних планів підвищення ефективності бізнесу;
• технології конкретного підприємства;
• технічних характеристик продукції, що випускається;
• технічних засобів управління;
• методів господарювання та управління підприємством в умовах ринкової економіки.
• Крім того, він повинен знати:
• основи економіки;
• основи фінансів;
• основи маркетингу;
• основи бухгалтерії;
• основи психології;
• основи ділового адміністрування;
• організації і управління виробництвом;
• основи безпеки підприємництва;
• принципи роботи банків, бірж, фінансових органів.
• Менеджер для успішної професійної діяльності повинен уміти:
• здійснювати планування і прогнозування діяльності фірми, підприємства;
• розробляти заходи з постійного вдосконалення системи управління бізнесом;
• аналізувати стан та виявляти причини недоліків діючих систем управління;
• здійснювати заходи щодо ліквідації недоліків;.
• виділяти головні цілі діяльності і шляхи досягнення поставленої мети;
• працювати з людьми і організовувати їх діяльність;
• управляти собою;
• свідомо йти на обдуманий ризик;
• приймати нестандартні рішення.

Менеджерам доведеться сприяти переорієнтації і структурній перебу­дові економіки відповідно до нових уявлень і вимог, а це можливо тільки в тому випадку, якщо на чолі сучасної фінансово-господарської діяльності стоїть висококваліфікований менед­жер, який вільно орієнтується в ринко­вих лабіринтах.

• Санітарно-гігієнічні умови та безпека праці

Менеджер працює, як правило, в закритому приміщенні з побутовим мікрокліматом, а також за його межами. Форма організації роботи індивідуальна. Робочий день менеджера ненормований, нерідко бувають відрядження.

За ступенем важкості професійна діяльність менеджера належить до напруженої розумової праці, з нерідко виникаючими стресовими ситуаціями, які потребують оперативних рішень, пов'язаних з ризиком.

Обмежень за віком і статтю немає. Менеджерами можуть успішно працювати як жінки, так і чоловіки.

В основному завантажений слуховий, зоровий і руховий аналізатори.

Висока відповідальність, пов'язана з ризиком, висока напруженість розумової праці іноді призводять до нервового перевантаження.

• Вимоги професії до особистості працівника

Професійна діяльність менеджера відбувається в умовах нестійкого середовища, він постійно зайнятий аналізом ситуації і прогнозуванням визначення ступеня ризику. Тому більше до цієї професії підходять люди з помірно сильною і рухливою нервовою системою. Йому повинен бути притаманний:

• аналітичний і творчий склад розуму;
• широкий кругозір;
• добре розвинений невербальний інтелект;
• висока загальна культура.

• Для успішної організаторської діяльності менеджеру необхідні особливі якості, властивості і здібності. Основними з них є:
• практичність розуму (здатність застосовувати знання, життєвий досвід у різних ситуаціях);
• комунікативність;
• глибина розуму (здібність доходити до сутності явищ, бачити їх причи­ни, наслідки, виз­начати головне);
• актуальність;
• наполегливість;
• самовладання.

Для менеджера досить важливо володіти специфічною організаторською властивістю, яку можна назвати організаторським чуттям. Під ним розуміється здатність менеджера швидко і глибоко вникати в психологію іншої людини, легко визначати, на що здатний той, чи інший працівник, легко уловлювати зміни у взаємовідносинах у колективі, уміло групувати людей залежно від їх симпатій і антипатій.

Менеджер повинен володіти емпатійними почуттями, умінням поставити себе на місце іншого і пережити його стан. Золоте правило менеджера: "Турбуйся про своїх клієнтів і працівників, а ринок потурбується про тебе".

Менеджер повинен бути компетентною і високо ерудованою людиною, володіти високим ступенем упевненості в собі, талантом стратегічного мислення, умінням надихати підлеглих на реалізацію ідеї.

Потреба поетапно оперувати вели­кою кількістю різноманітної інформації вимагає від менеджера хорошої опе­ративної і довготривалої пам'яті. Йому постійно в роботі потрібні високий рівень розвитку комунікативних і ор­ганізаторських нахилів, сила волі, принциповість, вимогливість, емоцій­на врівноваженість і добра регуляція психічних процесів.

Стриманість і розкутість, вимог­ливість і критичне ставлення до себе, впевненість у собі і наполегливість, су­ворість і почуття гумору, дисципліно­ваність і зневажання вузьких бюрокра­тичних рамок, знання технології і по­долання залежності від технічних дрібниць - все це поєднується в осо­бистості професійного менеджера.

• Професійне навчання

Початкову кваліфікацію можна отримати у спеціальних коледжах, навчальних центрах.
На навчання приймаються особи незалежно від віку і статі, за наявності загальноосвітніх знань з предметів: математики, рідної та іноземної мов, суспільствознавства, інформатики, основ держави і права.
Менеджер повинен бути фізично витривалим. Можна сказати, що менеджер поєднує у собі якості психолога, педагога і психотерапевта. Для цього йому потрібні знання:

• психологічних особливостей людини, які допомагають розібратися в її особистості, адекватно оцінити її стан, настрій, поведінку;
• знання тих перешкод, бар'єрів, які заважають правильному сприйманню і оцінці іншої людини;
• вміння адекватно емоційно відгукнутися на психологічний стан людини, її поведінку, вміння вибирати відносно до кожного таку форму спілкування, яка б відповідала його індивідуальним особливостям;
• знання і вміння дотри­муватися етикету як проявлення внутрішньої поваги до інших людей.

Менеджер повинен уміти залучати кожну людину до такої справи, де найліпшим чином можуть проявитися особливості її інтелекту, характеру.

За класифікацією професій менед­жер належить до професій типу "людина - людина".

Успішно працювати менеджером зможе той, образно кажучи, хто зуміє запрягти разом "коня і тремтливу лань".

• Протипоказання до навчання та професійної діяльності

Робочий ритм професійної діяль­ності менеджера сповнений напруже­ністю і різними подіями, тому працюва­ти за цим фахом протипоказано лю­дям, які страждають захворюваннями нервової та серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату, мають де­фекти мови.

Унеможливлює заняття такою ді­яльністю неврівноваженість, некому­нікабельність, дратівливість, конф­ліктність.

• Заробіток та перспективи зайнятості

Заробітна плата менеджера визна­чається штатним розписом. Залежить від рівня кваліфікації. Існують різні надбавки за стаж, професійну компе­тентність, різні доплати, премії.

Можлива робота в комерційних структурах, де заробітна плата обумовлюється контрактом при прийомі на роботу. Вона досить висока і є комерційною таємницею.

Розвиток ринку приводить до створення десятків сотень дрібних та се­редніх підприємств і господарських організацій, основу яких складає діяльність менеджера. Тому потреба в спеціалістах цього фаху буде постійно збільшуватися.

Потреба в професійних менедже­рах настільки велика, що їх навчанням посилено займаються не тільки в нашій країні, але й за кордоном.

Створюється мережа центрів з підготовки менеджерів, бізнес-школи, вводяться додаткові дисципліни в програми управління вищих навчальних закладів.

Накопичений вітчизняний і зарубіж­ний досвід показує, що майбутніх уп­равлінців слід починати готувати ще в школі, створюючи спеціальні класи, факультативи, бізнес-коледжі та ін.

Навички спілкування з людьми, ши­рокий кругозір, толерантність, знання економіки, психології, роботи бірж, банків, фінансових органів, права на­дають широкі можливості для про­фесійного зростання та подальшої кар'єри. Є широкі можливості зайнят­тя підприємницькою діяльністю.
Можна працювати брокером, маркетологом, соціологом, ділером тощо.

Ризик безробіття невеликий.

Економіст

Хто ж ти, економісте?

Якщо проаналізувати численні вакансії на роботних сайтах, стане очевидно, що роботодавці часто змішують обов’язки економіста, бухгалтера, фінансового директора та інших фахівців фінансової сфери. Одним компаніям потрібні економісти, які вміють працювати з цінними паперами, іншим – спеціалісти з бухобліку і аудиту, третім – профі, здатні грамотно розрахувати зарплати працівникам і заощадити на запровадженні нової виробничої лінії. І у цьому різноголоссі – перевага професії. Не вийшло стати “чистим” економістом? Не проблема! Завжди можна перекваліфікуватися у фахівця з суміжної фінансової спеціальності. Наприклад, розпочати кар’єру з позиції рядового бухгалтера і поступово дорости до фінансового директора підприємства. Навчання на економічному факультеті надасть усі необхідні козирі: знання оподаткування, бюджетної політики, фінансового менеджменту, банківської і страхової справи. І лише від вас залежатиме, як розпорядитися цим капіталом і у якій галузі економіки будувати кар’єру.

Через терни до зірок

Вибирайте професію економіста, якщо ви:

• любите математику;
• маєте організаторські здібності;
• уважні та акуратні;
• маєте здібності до вивчення іноземних мов.

Не вибирайте, якщо ви:

• гуманітарій за складом розуму;
• не готові до скрупульозної роботи з цифрами;
• емоційно нестійкі;
• не вмієте захищати свою думку.

Найперспективніший фронт робіт – банківська сфера. Тут від економіста вимагатимуть, у першу чергу, вміння працювати з фінансовими документами, звітністю, цінними паперами. Для співробітника банку – початківця ставка, як правило, $ 1 тис. на місяць. Начальник відділу може розраховувати на $ 4 тис.

Особливим попитом у банках користуються ризик-менеджери, які вміють оцінити різноманітні фінансові ризики і по можливості зменшити їх негативні наслідки.

Затребувані на ринку праці аналітики та фінансові директори. Щоправда, ці позиції не для вчорашніх випускників, але рівень зарплат варіюється від $1,5 тис. у невеликих компаніях до $5-10 тис. і вище у великих.

Ще один варіант – вибрати сферу аудиту і стати спеціалістом, який перевіряє бухгалтерську і податкову звітність фірм. Тут зарплати $ 1-2 тис., професіонали можуть заробляти $ 5 тис. і вище.

Нарешті, людина з економічною освітою завжди може піти в бухгалтери – на російському ринку це найзатребуваніші фахівці. Зарплата головбухів варіюється від $ 1тис. на невеликому російському підприємстві і від $ 2-3 тис. – у солідних вітчизняних і західних компаніях.

Фірма – на долоні

Якщо вам до душі економіка у “чистому вигляді” – влаштовуйтеся економістом в одну з численних виробничих чи торгових компаній. Тут потрібно розбиратися в тому, як працює підприємство, вникати в інженерні питання, оцінювати ланцюжок виробництва “від і до”, враховувати розташування складів готової продукції тощо.

Аналізуючи дані бухобліку, економіст шукає шляхи оптимізації бізнесу, вираховує “слабкі місця” у роботі підприємства: фонд заробітної плати, який перевищує розумні межі, високі транспортні витрати, неефективну роботу з постачальниками.

У кожній фірмі свої вимоги до економіста, пов’язані зі специфікою бізнесу. Робота на хімічному виробництві потребуватиме одних схем розрахунку, а в компанії, яка займається розробкою програмного забезпечення, – інших.

У деяких організаціях від економістів вимагають уміння розробити бізнес-план, прорахувати прибуток від інвестицій, наприклад, у розширення виробництва (що вже ближче до роботи фінансового директора).

Але, у якій би фірмі не працював економіст, та здатність, яка вирізняє його з-поміж інших фахівців – це уміння бачити ситуацію в цілому і, враховуючи всі сторони діяльності компанії, знайти спосіб збільшення прибутку.

Вибирайте обережно!

Економічний факультет сьогодні є практично в кожному ВНЗ. Навіть у тих недержавних інститутах, де пропонують всього дві-три спеціальності, одна – обов’язково “Економіка”. На початку 90-х років, коли всім приватним фірмам були потрібно економісти, юристи і бухгалтери, ВНЗ активно відгукнулися на потребу і стали в терміновому порядку готувати таких фахівців. Кваліфікованих викладачів в інститутах не вистачало, але це нікого не турбувало – потрібно було робити гроші. Тим паче, що й у абітурієнтів “Економіка” користувалася великим попитом. У результаті ВНЗ випускали спеціалістів із посередніми знаннями, але в ті роки навіть такий економіст міг розраховувати на роботу за профілем. Сьогодні ситуація змінилася. Вимоги роботодавців до претендентів стали більш жорсткими, важливість економічної служби на підприємстві зросла, всім потрібні професіонали. Молодому економісту з сумнівним дипломом буде складно знайти роботу, тому перший крок до професії – правильний вибір ВНЗ. Краще вступати до відомих, таких, що не один рік спеціалізуються у сфері економіки, фінансів та управління навчальних закладів.

У провідних ВНЗ ви здобудете фундаментальні знання. Потрібна вам спеціальність так і називається – “Економіка”. Навчання займе п’ять років, втім, багато інститутів сьогодні пропонують і інший варіант – бакалаврат за напрямком “Економіка”: у цьому випадку вчитися необхідно чотири роки. Одержавши ступінь бакалавра, можна продовжити навчання чи за фахом (ще рік), чи за магістерською програмою (ще два роки) і здобути кваліфікацію магістра, що відповідає західним стандартам підготовки фахівців.

Звичайно, потрапити до провідних економічних ВНЗ нелегко: конкурс у деяких інститутах сягає 10 і навіть 20 (!) осіб на місце.

Переконуючи цифрами і розрахунками…

Григорій Алтухов, начальник відділу економічного аналізу Департаменту з інвестицій ВАТ “Компанія “Головмосбуд”

– Як можна швидко зробити кар’єру економіста?

– Якщо роботодавець побачить у вас потенціал, прагнення до професійного розвитку, кар’єра буде складатися досить успішно. Так трапилося зі мною. Переддипломну практику я проходив у “Компанії “Головмосбуд” у відділі, який зараз і очолюю. Ще тоді мені вдалося застосувати одержані в університеті знання і бути поміченим керівництвом. На п’ятому курсі мене запросили на посаду економіста. Після успішного закінчення МДБУ я одержав підвищення (посаду головного спеціаліста), а в даний час – я начальник відділу.

– Економіст – це творча професія?

– Переважну частину часу доводиться мати справу з цифрами і сухими положеннями договорів, але, на відміну від статиста, бухгалтера-обліковця чи контролера економіст повинен дивитися в майбутнє, передбачати економічний ефект від виконання будь-яких робіт – і це цікаво.

– У чому специфіка роботи економіста в будівельній компанії?

– Кожний з будівельних об’єктів є унікальним (навіть якщо це “звичайна” з вигляду панельна багатоповерхівка), а кількість робіт, виконуваних підрядчиками, така велика, що нудьгувати просто ніколи. До того ж, реалізація проекту займає тривалий час – декілька років, тому прогнозування цінових показників в умовах нашої нестабільної економіки – досить складне завдання.

– Наскільки економіст повинен розбиратися у виробничо-інженерних питаннях?

– Звісно, не йдеться про рівень компетентності виконроба чи проектувальника, але фундаментальна підготовка і розуміння організації та технології будівельного виробництва необхідні для успішної роботи.

– Які завдання Вам доводиться виконувати?

– У завдання мого відділу входить аналіз ефективності інвестиційних проектів, обґрунтування інвестицій, ми збираємо вихідні дані: дивимося проектну документацію, спілкуємося з менеджерами проекту, проводимо попередні розрахунки, шукаємо можливості для підвищення ефективності роботи над проектом. Потім проводимо остаточні розрахунки і складаємо аналітичний звіт.

– Це нервова робота?

– Скажімо так, це вимагає постійної уваги і напруження, контролю змін у законодавстві. Але якщо ти любиш те, чим займаєшся, тримаєш руку на пульсі подій і часу, бачиш, що приносиш своїй фірмі відчутну користь, то всі негаразди, пов’язані з поточною роботою, здаються дрібними і незначущими.

– Які особисті якості необхідні економісту?

– Педантичність, уміння аналізувати фактори, переконувати у своїй правоті при допомозі цифр і розрахунків, уміння працювати з нормативною і правовою документацією, відрізняти головне від другорядного.

– Вищий рівень професіоналізму в цій сфері?

– Уміння передбачити економічні фактори і фактори, які впливають на економіку галузі хоча б на 3-5 років наперед.

– Порада початківцям?

– Бути готовим багато працювати і вірити у власні можливості – тоді успіх обов’язково прийде.

В умовах формування ринкових відносин в Україні економіка зазнала докорінних змін. Багато підприємств стали банкрутами, інші працюють на не повну потужність, ставлячи собі за мету боротьбу за виживання.

Та з'явилася категорія підприємств, що працюють на споживача, вони знайшли свою "нішу на ринку" і досягають високих показників діяльності. З кожним роком на Львівщині та і в цілому по Україні збільшується кількість підприємств різних форм власності.

Для роботи на таких підприємствах потрібні фахівці, які здатні проводити цілеспрямовану економічну діяльність, що ґрунтується на врахуванні конкретних особливостей роботи в організаціях, підприємствах, установах різних галузей всіх форм власності та частих змін ситуацій внутрішнього і зовнішнього середовища з метою досягнення ефективного особистого впливу на результат діяльності. Починаючи з 2002 навчального року в технікумі проводиться підготовка фахівців за спеціальністю "Економіка підприємства". За період навчання в технікумі студенти матимуть можливість оволодіти комплексом професійних знань з основ виробництва і організації планування діяльності підприємств, економіки праці, інвестиційної діяльності на підприємстві, ціноутворення, податкової системи України, зовнішньо­економічної діяльності підприємств, страхової підприємницької діяльності, організації і планування праці, основ аудиту і фінансово-господарської діяльності підприємств. Підготовка спеціалістів буде здійснюватися для роботи в усіх галузях економіки: сільське господарство, мисливство та лісове господарство; рибне господарство; добувна галузь, обробна галузь, виробництво електроенергії, газу та води; будівництво, оптова і роздрібна торгівля; готелі і ресторани; транспорт (всі види транспорту), пошта і зв'язок; освіта; охорона здоров'я та соціальна допомога.

Після закінчення технікуму випускники можуть займати первинні посади: економіст, економіст з планування, економіст із збуту, економіст із матеріально-технічного забезпечення, технік з планування, технік з нормування праці, технік з праці.